Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА (доповідач), Галини ШЕВЧУК,
Громадська рада міжнародних експертів у складі:
Голови – Роберта Гайна БРУКХАЙЗЕНА,
членів Громадської ради міжнародних експертів: Нормана ААСА (доповідач), Ґабріелє ЮОДКАЙТЕ-ҐРАНСКІЄНЕ, Джесіки ЛОТ ТОМПСОН, Джона Дж. О’САЛЛІВАНА,
розглянувши у спеціальному спільному засіданні питання про відповідність кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду Одарюка Михайла Павловича критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»,
встановили:
I. Стислий виклад інформації про кар’єру кандидата.
Одарюк Михайло Павлович у 2011 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого у місті Харкові та здобув освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр». У 2019 році він здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук, захистивши дисертацію на тему «Правове регулювання процедур у земельному праві» у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.
До призначення суддею кандидат працював помічником судді Господарського суду Харківської області.
Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року № 570/2013 Одарюка М.П. призначено на посаду судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області строком на п’ять років, Указом Президента України від 23 грудня 2019 року № 936/2019 – на посаду судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області безстроково.
Рішенням Верховного Суду від 05 липня 2022 року № 255/0/149-22 Одарюка М.П. відряджено до Ірпінського міського суду Київської області для здійснення правосуддя з 05 липня 2022 року. Наказом голови Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2022 року № 13/К Одарюка М.П. зараховано до штату суду з 11 липня 2022 року.
ІІ. Інформація про участь кандидата в конкурсі.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23 оголошено конкурс на зайняття 25 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду (далі – ВАКС), зокрема на 15 посад суддів ВАКС як суду першої інстанції (далі – конкурс).
11 березня 2024 року Одарюк М.П. звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі у конкурсі та проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд».
Рішенням Комісії від 09 травня 2024 року № 23/вс-24 Одарюка М.П. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.
Одарюк М.П. за результатами анонімного письмового тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду набрав 136 балів, тестування когнітивних здібностей – 50,5 бала, виконання практичного завдання – 132 бали. Загальний результат складеного кандидатом Одарюком М.П. іспиту становить 318,5 бала.
Рішенням Комісії від 15 січня 2025 року № 15/зп-25 7 кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Одарюка М.П., допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
22 січня 2025 року Громадська рада міжнародних експертів (далі – ГРМЕ) звернулась до Комісії із запитом щодо скликання спеціального спільного засідання для розгляду питання відповідності кандидата на посаду судді ВАКС Одарюка М.П. критеріям, зазначеним у частині четвертій статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд».
06 лютого 2025 року Комісія та ГРМЕ провели спеціальне спільне засідання з кандидатом (https://www.youtube.com/watch?v=1b2CfCzhIR8.
ІІІ. Обставини, що викликали обґрунтований сумнів.
Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), а саме щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, утворюється Громадська рада міжнародних експертів. Громадська рада доброчесності, що утворена і здійснює діяльність відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на час діяльності Громадської ради міжнародних експертів не залучається до встановлення відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду передбаченим законом критеріям для цілей кваліфікаційного оцінювання.
Комісія та ГРМЕ ретельно проаналізували усю зібрану інформацію, що могла мати значення для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидата критеріям доброчесності, а також на наявність у кандидата знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності ВАКС.
За результатами аналізу зібраної інформації та усних відповідей кандидата під час спеціального спільного засідання, Комісія та ГРМЕ дійшли висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата встановленим законом вимогам до судді ВАКС з огляду на такі обставини.
1. Стосовно законності джерел походження коштів на депозитному рахунку дружини.
У майновій декларації за 2013 рік кандидат вказав, що загальна сума коштів його дружини, ОСОБА_1, на рахунках у банках та інших фінансових установах становила 399 650 гривень (еквівалентно 50 000 доларів США за курсом Національного банку України (далі – НБУ) станом на 31 грудня 2013 року), а у майновій декларації за 2014 рік – 789 627 гривень (еквівалентно 50 076 доларів США за курсом НБУ станом на 31 грудня 2014 року).
На запит ГРМЕ та під час спеціального спільного засідання кандидат пояснив, що ці кошти були депозитним вкладом його дружини, а джерелами їхнього походження були особисті доходи дружини, а також кошти, які вона отримала від своїх матері та брата. Водночас із пояснень кандидата незрозуміло, яку частку цього депозиту становили особисті доходи його дружини та якими були джерела походження таких доходів.
Комісія та ГРМЕ беруть до уваги те, що згідно з даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – ДРФО) дохід дружини кандидата за 2005–2013 роки (в ДРФО відсутня інформація про будь-які її доходи до 2005 року) сукупно становив лише 29 962,79 гривень (до сплати податків). Відповідно до майнової декларації за 2010 рік дружина кандидата також отримала матеріальну допомогу в розмірі 10 940 гривень, а у 2011 році – 2 480 гривень. Відповідно до майнової декларації за 2012 рік вона також отримала дохід від відчуження рухомого та нерухомого майна в розмірі 202 500 гривень, а у 2013 році – дивіденди чи проценти в розмірі 15 496 гривень. У майновій декларації за 2012 рік кандидат не декларував жодних коштів дружини на рахунках у банках та інших фінансових установах. Як видно з декларацій кандидата, його дружина не отримувала жодних дарунків чи інших видів доходів. Водночас у 2012 році дружина кандидата придбала автомобіль Audi Q5 2012 року випуску вартістю 551 645 гривень.
Згідно з даними ДРФО дохід матері дружини, ОСОБА_2, за 2012– 2013 роки (в ДРФО відсутня інформація про будь-які її доходи до 2012 року) становив 45 000 гривень; дохід брата дружини, ОСОБА_3, за 2003–2013 роки (в ДРФО відсутня інформація про будь-які його доходи до 2003 року) становив 33 378,11 гривні (до сплати податків). Отже, за інформацією ДРФО їхні доходи становили менш як 80 000 гривень без урахування сплати податків та витрат на проживання, що викликає обґрунтований сумнів у їхній фінансовій спроможності надавати допомогу дружині кандидата.
Наведені дані свідчать про те, що дружина кандидата, а також її брат та матір сукупно не мали достатніх доходів, аби заощадити кошти у розмірі депозитного вкладу.
Крім того, кандидат не надав документальних підтверджень походження коштів, які, за його словами, дружина отримала від матері та брата. Його відповіді свідчать про те, що він не вжив жодних заходів для з’ясування цієї інформації після запиту ГРМЕ. Комісія та ГРМЕ взяли до уваги його пояснення про відсутність контактів із зазначеними особами, проте не вважають це достатньою підставою для невчинення дій, спрямованих на отримання необхідних відомостей.
Відповідно до пункту 4.7 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя має бути обізнаний про свої особисті та матеріальні інтереси конфіденційного характеру та має вживати розумних заходів з метою отримання інформації про матеріальні інтереси членів своєї родини.
Згідно зі статтею 20 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХХ чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року, суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім'ї.
Комісія та ГРМЕ також враховують, що відповідно до підпункту 2 пункту 21 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Єдині показники), законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав не викликає обґрунтованого сумніву, якщо, зокрема, але не виключно, вартість об’єктів цивільних прав, набутих суддею (кандидатом на посаду судді) та/або членами його сім’ї, відповідає розміру їхніх доходів, отриманих із законних джерел у періоди, що передують набуттю відповідних об’єктів цивільних прав.
З огляду на те, що кандидат не зміг підтвердити законність походження коштів, які його дружина розмістила як депозитний вклад, Комісія та ГРМЕ мають обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата показнику «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав» критерію доброчесності.
2. Стосовно непоясненого зростання грошових активів кандидата у 2014 році.
Відповідно до майнових декларацій та пояснень кандидата він мав грошові вклади у доларах США, які він щороку декларував у гривневому еквіваленті.
Згідно з пунктом 45 майнової декларації за 2013 рік загальна сума коштів кандидата на рахунках у банках та інших фінансових установах становила 1 198 950 гривень (еквівалент 150 000 доларів США за курсом НБУ станом на 31 грудня 2013 року), відповідно до майнової декларації за 2014 рік – 2 966 483 гривень (еквівалент 188 126,48 доларів США за курсом НБУ станом на 31 грудня 2014 року). Це свідчить про значне зростання грошових активів кандидата у 2014 році.
У відповідь на запити ГРМЕ кандидат у письмових поясненнях зазначив, що ці кошти були вкладені як депозит, а різниця сум обумовлюється курсовими коливаннями (збільшення курсу долара щодо курсу гривні майже вдвічі), які відбулись у 2013–2014 роках.
Комісія та ГРМЕ критично оцінюють такі пояснення кандидата. Станом на 31 грудня 2013 року курс гривні до долара США становив 7,993 гривні за 1 долар США, на 31 грудня 2014 року – 15,768556 гривні за 1 долар США. Якщо, як стверджує кандидат, він декларував грошові вклади в гривневому еквіваленті долару США, сума його вкладу у доларах не мала б змінюватися. З урахуванням зміни курсу 150 тисяч доларів США мали б відповідати 2 365 284,4 гривень, що приблизно на 600 тисяч гривень менше від задекларованої суми. Отже, можна констатувати, що грошові активи кандидата зросли аж на 38 тисяч доларів США. Лише курсовими коливаннями не можна пояснити збільшення заощаджень кандидата на понад 20% у 2014 році.
Комісія та ГРМЕ враховують, що відповідно до підпункту 3 пункту 18 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності якщо, зокрема, надав правдиві усні та/або письмові відомості під час участі в конкурсі, в якому такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та/або бере участь, не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі.
Крім того, у пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 9901/764/18 вказано, що з огляду на вимогу доброчесності від особи, яка реалізує право на зайняття посади судді, очікується уважність стосовно розкриття даних під час участі у відповідному конкурсі, а також чітка, логічна та послідовна позиція.
Оцінивши усі зазначені обставини, враховуючи непереконливість пояснень кандидата щодо зростання його заощаджень протягом 2014 року лише завдяки курсовій різниці, у Комісії та ГРМЕ наявний обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата показнику «чесність» критерію доброчесності.
3. Стосовно джерел походження коштів на придбання автомобіля Audi Q7 2013 року випуску.
Відповідно до майнової декларації за 2013 рік кандидат набув право власності на автомобіль Audi Q7 2013 року випуску вартістю 730 590 гривень. У 2014 році кандидат продав цей автомобіль ОСОБА_4 за 600 000 гривень.
Згідно з письмовими поясненнями кандидата, які він підтвердив під час спеціального спільного засідання, джерелами походження коштів для його придбання були:
- кошти від продажу належного йому автомобіля Lexus XR 350 2008 року випуску в розмірі 251 772 гривні;
- власні заощадження в розмірі 53 818 гривень;
- кредитні кошти в розмірі 425 000 гривень.
Кандидат зазначив, що тіло кредиту та проценти в сукупному розмірі 460 000 гривень він погасив за рахунок коштів, які йому передала його матір, ОСОБА_5, у готівковій формі. На підтвердження цього кандидат надав письмові пояснення матері та копію її податкової декларації за 2013 рік.
Водночас кандидат не надав жодних підтверджень того, що його матір дійсно передала йому ці кошти. Також у майнових деклараціях кандидата за 2013–2014 роки відсутні відомості про те, що він отримував від матері будь-які дарунки чи інші види доходів (за винятком 24 гривень відповідно до пункту 11 майнової декларації за 2013 рік та 864 гривень відповідно до пункту 20 майнової декларації за 2014 рік).
Крім того, кандидат надав суперечливі пояснення щодо обставин повернення коштів, які нібито він отримав від матері. У письмових поясненнях від 30 вересня 2019 року, що містяться у суддівському досьє кандидата, він зазначив, що повернув їх своїй матері. Зазначену обставину матір підтвердила у своїх письмових поясненнях від 30 вересня 2019 року, які також містяться в суддівському досьє кандидата.
Однак під час спеціального засідання кандидат зазначив, що оскільки ОСОБА_4 не мав можливості сплатити частину вартості придбаного автомобіля, то вони домовилися, що той надаватиме його матері ІТ-послуги в рахунок повернення коштів, які матір кандидата надала йому (сплата тіла кредиту та процентів за автомобіль).
Комісія та ГРМЕ враховують, що відповідно до підпункту 3 пункту 18 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності якщо, зокрема, надав правдиві усні та/або письмові відомості під час участі в конкурсі, в якому такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та/або бере участь, не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі.
Крім того, у пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 9901/764/18 вказано, що з огляду на вимогу доброчесності від особи, яка реалізує право на зайняття посади судді, очікується уважність стосовно розкриття даних під час участі у відповідному конкурсі, а також чітка, логічна та послідовна позиція.
Оцінивши усі зазначені обставини, враховуючи відсутність документів, які б підтвердили передачу коштів від матері кандидату та їхнє повернення; недекларування отриманих коштів (як подарунку або ж як іншого виду доходу); суперечливість пояснень щодо того, чи повернув кандидат кошти своїй матері, чи ні, Комісія та ГРМЕ мають обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата показнику «чесність» критерію доброчесності.
4. Стосовно законності джерел походження коштів на придбання автомобіля Audi Q5 2012 року випуску.
Згідно з майновими деклараціями кандидата за 2012–2017 роки його дружина з 21 серпня 2012 року набула у власність автомобіль Audi Q5 2012 року випуску вартістю 551 645 гривень.
У письмових поясненнях від 30 вересня 2019 року, адресованих Комісії, що містяться у суддівському досьє, кандидат зазначив, що цей автомобіль дружина придбала за рахунок:
- їхніх спільних заощаджень;
- коштів, отриманих від продажу автомобіля брата кандидата, ОСОБА_6, за 149 648 гривень;
- коштів, які надала матір кандидата.
Крім того, відповідно до письмових пояснень дружини кандидата від 30 вересня 2019 року, що містяться у суддівському досьє, вона не пам’ятає точну суму, за яку придбала автомобіль. Кошти на придбання автомобіля вона заощадила саме протягом 2005–2008 років. Відповідно до письмових пояснень матері кандидата від 30 вересня 2019 року, що містяться у суддівському досьє, вона також не пам’ятає точну суму, яку надала для придбання автомобіля.
Під час спеціального засідання кандидат, всупереч попереднім письмовим поясненням, зазначив, що не вкладав жодних коштів у придбання цього автомобіля.
Комісія та ГРМЕ оцінили версію кандидата про джерела походження коштів з урахуванням уточнення, яке він озвучив під час спеціального спільного засідання. Вони звертають увагу, що в майновій декларації за 2012 рік кандидат не задекларував будь-які суми коштів, які його дружина могла отримувати від брата та матері кандидата як дарунок чи як інші види доходів. Згідно з даними ДРФО дохід дружини кандидата за 2005–2012 роки був недостатнім для придбання цього рухомого майна. За цей період її сукупний дохід становив 29 962,79 гривні (до сплати податків). Крім того, відповідно до майнової декларації у 2010 році дружина кандидата отримала матеріальну допомогу в розмірі 10 940 гривень, а у 2011 році – 2 480 гривень. Відповідно до майнової декларації за 2012 рік вона також отримала дохід від відчуження рухомого та нерухомого майна в розмірі 202 500 гривень. При цьому кандидат не надав документів, які б підтверджували будь-які інші доходи його дружини.
Комісія та ГРМЕ не мають інформації про витрати дружини кандидата у зазначені періоди, однак згідно з майновою декларацією за 2013 рік вона внесла на депозитний рахунок кошти у розмірі 399 650 гривень, що свідчить про те, що її витрати значно перевищували доходи, відомості про які наявні в ДРФО та майнових деклараціях кандидата. Крім того, заощадження, які вона могла акумулювати за вказаний період, не могли покрити витрати на придбання автомобіля або ж її частка у цій покупці була вкрай незначною.
Комісія та ГРМЕ враховують, що відповідно до підпункту 2 пункту 21 Єдиних показників законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав не викликає обґрунтованого сумніву, якщо, зокрема, але не виключно, вартість об’єктів цивільних прав, набутих суддею (кандидатом на посаду судді) та/або членами його сім’ї, відповідає розміру їхніх доходів, отриманих із законних джерел у періоди, що передують набуттю відповідних об’єктів цивільних прав.
Оцінивши усі зазначені обставини, суперечливі пояснення кандидата щодо джерел походження коштів на придбання автомобіля, брак законних доходів дружини кандидата на придбання автомобіля, а також недекларування будь-яких інших коштів, які вона могла отримати від родичів, Комісія та ГРМЕ мають обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата показнику «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав» критерію доброчесності.
5. Стосовно грубих порушень норм процесуального права.
Кандидат розглядав справу № 367/4255/22 за позовом ОСОБА_7 до Державного агентства меліорації та рибного господарства України (далі – Держрибагентство), акціонера «Fishing Company S.A.» про визнання протиправним та скасування наказу та рішення.
18 жовтня 2022 року у цій справі до суду надійшли позов та заява про його забезпечення.
19 жовтня 2022 року Одарюк М.П. постановив у цій справі ухвалу, якою вжив заходів забезпечення позову: зупинив дію рішення Держрибагентства про припинення повноважень та звільнення позивача, зупинив дію наказу Держрибагентства про розірвання трудового контракту з позивачем як директором компанії, заборонив Держрибагентству приймати накази про укладення контрактів на посаду директора з будь-якими іншими особами та вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення повноважень, відсторонення від виконання обов’язків чи обмеження повноважень позивача як директора.
25 жовтня 2022 року суддя Одарюк М.П. скасував цю ухвалу, зазначивши такі мотиви ухвалення рішення:
«Позивачем ОСОБА_4 у заяві про забезпечення позову було наведено відомості, які не відповідають дійсності, з урахуванням чого суд ставить під обґрунтований сумнів адекватність заходів забезпечення позову, що, як наслідок, тягне за собою скасування відповідних заходів забезпечення».
Кандидат не вказав, які саме відомості він визнав такими, що не відповідають дійсності.
01 листопада 2022 року до суду повторно надійшла заява про забезпечення позову. 03 листопада 2022 року Одарюк М.П. постановив ще одну ухвалу про забезпечення позову, майже ідентичну ухвалі від 19 жовтня 2022 року, а також ужив заходів зустрічного забезпечення: заборонив директору відчужувати, розпоряджатися та користуватися грошовими коштами, наявними на рахунках компанії.
08 листопада 2022 року від Держрибагентства надійшло клопотання про закриття провадження у цій справі. 24 листопада 2022 року Одарюк М.П. скасував усі заходи забезпечення позову та закрив провадження у справі. Причиною закриття кандидат зазначив те, що справа мала розглядатись у порядку господарського судочинства.
Крім того, постановою Київського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року у цій справі скасовано ухвалу від 03 листопада 2022 року про забезпечення позову та зазначено таке:
«...У справах, пов’язаних з вирішенням корпоративних спорів, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов’язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов’язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.
Суд оскаржуваною ухвалою про забезпечення позову зупинив дію наказу Держрибагентства від 29 серпня 2022 року № 46 та дію рішення Держрибагентства від 29 серпня 2022 року, спираючись на припущення та не дослідивши належним чином матеріали справи.
Суд першої інстанції, порушивши норми щодо застосування заходів забезпечення позову, постановив ухвалу про зупинення дії рішення про припинення повноважень ОСОБА_2 на посаді директора компанії. Постановляючи оспорювану ухвалу, суд першої інстанції фактично ухвалив рішення по справі, навіть не розглядаючи справу по суті.
Окрім іншого, вжиті заходи забезпечення позову перешкоджають господарській діяльності «Фішинг Кампані С.А. » («Fishing Company S.A.»).
Прийняття Судом заходів забезпечення позову створює правову невизначеність для діяльності Компанії. Так, на момент розгляду справи посаду директора компанії обіймає інша особа та була внесена до Реєстру компаній БВО, а тому забезпечення позову може нашкодити та заблокувати роботу компанії, що в подальшому може призвести до великих збитків державі».
Комісія та ГРМЕ при цьому зауважують, що суд апеляційної інстанції у вказаній вище постанові цитує постанову Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 (пункт 5): «У справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов’язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов’язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті».
Під час спеціального засідання кандидат визнав, що припустився помилок під час розгляду цієї справи та пояснив їх браком досвіду вирішення подібних спорів. Стосовно застосованих заходів забезпечення позову кандидат зазначив, що зробив це, щоб зрозуміти природу правовідносин і щоб не трапилося жодних негативних наслідків. При цьому кандидат не зміг пояснити, які обставини могли істотно ускладнити виконання рішення суду, аби це потребувало забезпечення позову.
Крім того, кандидат пояснив, що скасував у цій справі ухвалу від 19 жовтня 2022 року у зв’язку з тим, що вирішив детальніше вивчити питання, що було не можливо з тим обсягом документів, які він первинно отримав. Однак він не надав чіткої відповіді на запитання, які відомості, наведені позивачем у заяві про забезпечення позову, не відповідали дійсності.
Також кандидат визнав, що у нього були труднощі з визначенням юрисдикції цього спору, у зв’язку з чим він через місяць закрив провадження у справі, коли встановив, що вона підлягала розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» ГРМЕ утворюється для встановлення відповідності кандидатів на посади суддів ВАКС (для цілей кваліфікаційного оцінювання), зокрема, такому критерію як наявність знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності ВАКС.
Відповідно до Керівних положень ГРМЕ щодо проведення оцінки доброчесності, знань та практичних навичок кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду, схвалених протоколом ГРМЕ від 28 грудня 2018 року № 4, одним із показників цього критерію (показник 8 «Складні справи») є те, що кандидат має здатність синтезувати, розрізняти, порівнювати та протиставляти різні джерела правової інформації, а також спроможність сформулювати доречне рішення, розробити текст рішення зрозумілою та чіткою мовою, а також навести причини для пояснення такого рішення. Крім того, інший показник цього критерію (показник 9 «Діяльність суддів») передбачає, що кандидат демонструє високий рівень якості своєї судової чи іншої професійної діяльності.
Комісія та ГРМЕ також враховують, що відповідно до підпунктів 6, 7 пункту 19 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно, наводив обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права, релевантного законодавства та встановлених фактів, а також під час здійснення професійної діяльності не допускав свавілля при ухваленні рішень.
Комісія та ГРМЕ враховують пояснення кандидата, що на момент розгляду справи він мав незначну практику з розгляду подібних видів спорів, однак грубий характер помилок, яких припустився кандидат при розгляді справи № 367/4255/22, а також його непослідовна поведінка (відкриття провадження у справі, що не підпадала під юрисдикцію його суду; забезпечення позову всупереч усталеній судовій практиці (що підтверджується рішенням суду апеляційної інстанції); скасування заходів забезпечення позову без наведення зрозумілих мотивів такого скасування; повторне застосування заходів забезпечення позову та закриття провадження у справі у зв’язку з непідсудністю) викликають у Комісії та ГРМЕ обґрунтований сумнів у відповідності кандидата критерію наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності ВАКС та показнику «сумлінність» критерію доброчесності.
6. Стосовно порушення правил академічної доброчесності.
У 2019 році кандидат захистив у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Правове регулювання процедур у земельному праві».
За результатами аналізу текстів автореферату дисертації та дисертаційного дослідження Комісія та ГРМЕ виявили значну кількість запозичених текстових збігів з роботами інших авторів без посилань на такі роботи як на джерела.
Порівняльна таблиця фрагментів автореферату та дисертації Одарюка М.П. на тему: «Правове регулювання процедур у земельному праві» з публікаціями інших авторів (далі – Порівняльна таблиця):
|
№ |
Текст автореферату дисертації Одарюка М.П. на тему «Правове регулювання процедур у земельному праві», 2019 рік |
Текст автореферату дисертації Ковача Д.Л. на тему «Правове регулювання виникнення земельних прав», 2016 рік |
|
1. |
Сторінка 5 Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше в земельно-правовій науці України здійснено комплексне наукове розроблення питань правового регулювання земельно-правових процедур, на підставі чого обґрунтовано нові наукові положення, рекомендації, висновки і пропозиції з удосконалення земельного законодавства, які й виносяться на захист. |
Сторінка 5 Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше в земельно-правовій науці України здійснено комплексне наукове розроблення питань правового регулювання виникнення земельних прав, на підставі чого обґрунтовано нові наукові положення, рекомендації, висновки і пропозиції з удосконалення земельного законодавства, які й виносяться на захист. |
|
2. |
Сторінки 6-7 Удосконалено: … – положення щодо необхідності акумулювання земельно-процедурних норм, які регулюють процедурні відносини, в окремій главі Земельного кодексу України; – положення, які стосуються спрощення земельно-реєстраційних процедур, зокрема щодо подвійної державної реєстрації земельних ділянок і прав на них, шляхом об’єднання їх та передачі до одного уповноваженого органу. |
Сторінка 6 Удосконалено: … − положення про важливість акумулювання земельно-процесуальних норм, що регулюють процедуру виникнення земельних прав, в окремій главі ЗК України; − положення про необхідність спрощення земельно-реєстраційних процедур, зокрема тих, що стосуються подвійної державної реєстрації земельних ділянок і прав на них. |
|
3. |
Сторінка 7 Набули подальшого розвитку положення щодо: – внесення змін і доповнень до земельного законодавства для уточнення термінів «процедура» і «процес»; … – особливостей виникнення прав на землі загального користування, які існують з моменту народження людини й не вимагають особливого оформлення, а також специфіки виникнення права при тимчасовому зайнятті земельних ділянок; … |
Сторінки 6-7 Набули подальшого розвитку положення щодо: − внесення змін і доповнень до земельного законодавства для уточнення термінів «процедура» і «процес», дефініції яких запропоновано дисертантом; … − особливостей виникнення прав на землі загального користування, які існують з моменту народження людини й не вимагають особливого оформлення, а також специфіки виникнення права при тимчасовому зайнятті земельних ділянок; … |
|
4. |
Сторінка 7 Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, пропозиції, рекомендації й висновки є своєрідним внеском у теорію і практику земельного права, які можуть бути використані: – у нормотворчій діяльності – як теоретичний матеріал при розробленні нового й удосконаленні чинного земельного законодавства України; – у науково-дослідницькій роботі – для подальших наукових розробок земельно-правових процедур; – у навчальному процесі – при викладанні навчальної дисципліни «Земельне право» і спецкурсів земельно-правового спрямування, при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників і методичних матеріалів; … |
Сторінка 7 Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, пропозиції, рекомендації й висновки є своєрідним внеском у теорію і практику земельного права, які можуть бути використані: (а) у правотворчій діяльності – як теоретичний матеріал при розробленні нового й удосконаленні чинного земельного законодавства України; (б) у науково-дослідницькій роботі – для подальших наукових розробок питань щодо виникнення земельних прав; (в) у навчальному процесі – при викладанні навчальної дисципліни «Земельне право» і спецкурсів земельно-правового спрямування, при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників і методичних матеріалів; … |
|
№ |
Текст автореферату дисертації Одарюка М.П. на тему «Правове регулювання процедур у земельному праві», 2019 рік |
Текст автореферату дисертації Яніцького В.П. на тему «Порядок набуття права власності на земельну ділянку в Україні», 2007 рік |
|
1. |
Сторінка 12 Процедурне забезпечення набуття прав на земельні ділянки виступає необхідною умовою реалізації на практиці матеріальних земельно-правових норм. Під процедурним забезпеченням набуття права приватної власності на землю слід розуміти закріплені у земельному законодавстві способи, засоби, умови і порядок здійснення земельно-процедурної діяльності уповноважених органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також громадян і юридичних осіб, що спрямована на набуття (придбання чи отримання) у приватну власність земельних ділянок. |
Сторінка 10 У праці доведено, що процесуальне забезпечення набуття права приватної власності на землю є необхідною умовою реалізації на практиці матеріальних земельно-правових норм. Під процесуальним забезпечення набуття права приватної власності на землю, слід розуміти закріплені у земельному законодавстві способи, засоби, умови і порядок здійснення земельно-процесуальної діяльності уповноважених органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також громадян і юридичних осіб, що спрямована на набуття (придбання чи отримання) у приватну власність земельних ділянок. |
|
№ |
Текст автореферату дисертації Одарюка М.П. на тему «Правове регулювання процедур у земельному праві», 2019 рік |
Текст дисертації Бондарчук Н.В. на тему «Правовий режим земель авіаційного транспорту України», 2011 рік |
|
1. |
Сторінка 14 Установлено, що найважливішим елементом правового забезпечення раціонального використання та охорони земель, а також прав землекористувачів виступає застосування правових засобів впливу, спрямованих на усунення порушень земельного законодавства і припинення їх проявів у майбутньому, відновлення порушеного права та притягнення винних у вчиненні земельних правопорушень до юридичної відповідальності. |
Сторінка 138 Найважливішим елементом правового забезпечення раціонального використання та охорони земель, захисту прав та законних інтересів власників землі, землекористувачів є застосування правових засобів впливу, спрямованих на усунення порушень земельного законодавства і припинення їх проявів у майбутньому, відновлення порушеного права та притягнення винних у вчиненні земельних правопорушень до юридичної відповідальності. |
|
№ |
Текст автореферату дисертації Одарюка М.П. на тему «Правове регулювання процедур у земельному праві», 2019 рік |
Підручник «Земельне право Росії», 2016 рік |
|
1. |
Сторінки 10-11 Встановлено, що співвідношення матеріальних та процедурних норм в земельному праві виражається в наступному: 1) процедурні норми є похідними від матеріальних; 2) матеріальні та процедурні норми мають один і той же (в остаточному підсумку) об’єкт регулювання – відносини з приводу землі, хоча і є відмінності; 3) земельно-процедурні відносини відрізняються від матеріальних тим, що перші пов'язані безпосередньо з порядком організації діяльності органів прокуратури щодо застосування матеріальних норм земельного права. |
Співвідношення матеріальних та процесуальних норм в земельному праві виражається в наступному: 1) процесуальні норми є похідними від матеріальних; 2) матеріальні і процесуальні норми мають один і той же (в остаточному підсумку) об'єкт регулювання - відносини з приводу землі, хоча і є відмінності; 3) земельно-процесуальні відносини відрізняються від матеріальних тим, що перші пов'язані безпосередньо з порядком організації діяльності органів прокуратури щодо застосування матеріальних норм земельного права. |
|
№ |
Текст дисертації Одарюка М.П. на тему «Правове регулювання процедур у земельному праві», 2019 рік |
Підручник «Мірошниченко А.М. Земельне право України: Підручник. – К.: Алерта; Центр учбової літератури, 2011. – 680 с.» |
|
1. |
Сторінка 4
Встановлюється, що при порушенні органом, уповноваженим розпоряджатися землями державної та комунальної власності, права на приватизацію земельної ділянки (відмові у її наданні у власність, відмові у затвердженні проекту відведення, відмові в наданні дозволу на розробку проекту відведення, неприйнятті будь-якого рішення у встановлений строк тощо) право на приватизацію може бути ефективно захищене лише шляхом прийняття судом рішення про «надання земельної ділянки у власність». Таке рішення може бути прийняте за наявності розробленої технічної документації із землеустрою, що ідентифікує відповідну земельну ділянку, і в силу закону є підставою для відведення ділянки в натурі, посвідчення та реєстрації права на землю. Інші позовні вимоги у правовідносинах щодо безоплатної приватизації розглядатися судом не повинні, оскільки розгляд таких вимог за своєю природою не є вирішенням спору. |
Розділ «Приватизація земельних ділянок. Повна процедура» …вважаємо, що при порушенні органом, що уповноважений розпоряджатися землями державної та комунальної власності, права на приватизацію земельної ділянки (відмові у її наданні у власність, відмові у затвердженні проекту відведення, відмові у наданні дозволу на розробку проекту відведення, неприйнятті будь-якого рішення у встановлений строк тощо) право на приватизацію може бути ефективно захищене лише шляхом прийняття судом рішення про «надання земельної ділянки у власність». Таке рішення може бути прийняте за наявності розробленої технічної документації із землеустрою, що ідентифікує відповідну земельну ділянку, і в силу закону є підставою для відведення ділянки в натурі, посвідчення та реєстрації права на землю. Інші позовні вимоги у правовідносинах щодо безоплатної приватизації розглядатися судом не повинні, оскільки розгляд таких вимог за своєю природою не є вирішенням спору. |
|
2. |
Сторінки 127-136, зокрема: Юридична процедура приватизації земельних ділянок застосовується при отриманні земельних ділянок для таких потреб, як: (1) ведення фермерського господарства, (2) ведення особистого селянського господарства, (3) ведення садівництва, (4) будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), (5) індивідуальне дачне будівництво, (6) будівництво індивідуальних гаражів (ч. 6 ст. 118, ст. 121 ЗК України), а також (7) приватизація земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) громадянами України, які були евакуйовані з зони відчуження, відселені з зони безумовного (обов’язкового) чи зони гарантованого добровільного відселення, а також тими, хто самостійно переселився з територій, що зазнали радіоактивне забруднення, та які на момент евакуації, відселення чи самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, і пенсіонерами з їх числа, які проживають у сільській місцевості (право на приватизацію цих осіб передбачено ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ч. 3 ст. 35 Закону України «Про соціальний та правовий статус осіб, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС»). Щодо останнього різновиду приватизації земельних ділянок, щоправда, прямої вказівки щодо поширення на неї процедури, передбаченої ст. 118 ЗК України, немає, але немає й альтернативи застосуванню цієї процедури. У певних випадках законодавство в тій чи іншій формі передбачає переважне право на отримання земельних ділянок для таких категорій осіб. Так, ветеранам війни забезпечується першочергове відведення земельних ділянок для садівництва індивідуального житлового будівництва та городництва (Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» [150], п.14 ч. 1 ст. 12, абз. 2 п. 18 ч.1 ст. 13, п. 13 ч. 1 ст. 14, абз. 2 п. 15 ч.1 ст. 15); громадянам, потерпілим від Чорнобильської катастрофи (п. 20 ч. 1 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 21 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» [151]) передбачена пільга для громадян, віднесених до категорій 1, 2, у вигляді обов’язкового (протягом року після подання заяви) відведення місцевими радами земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва тим, хто потребує поліпшення житлових умов і перебуває на квартирному обліку, а також відведення земельних ділянок для ведення садівництва і городництва, особистого підсобного господарства, будівництва індивідуальних гаражів і дач. Ч. 4 ст. 32 Закону передбачає право громадян, що були евакуйовані, відселені або самостійно переселилися, «на індивідуальне житлове будівництво з позачерговим одержанням земельних ділянок». Щодо ветеранів праці – п. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» [146] передбачає «переважне право щодо відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва чи городництва». Щодо молодих сімей – ч. 2 ст. 10 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» передбачає, що «при відведенні земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва органи місцевого самоврядування затверджують квоти земельних ділянок, що надаються молодим сім’ям під будівництво житла»; інвалідів із захворюваннями опорно-рухового апарату – ч. 5 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від 21.03.1991 р. передбачає, що «[о]ргани місцевого самоврядування забезпечують виділення земельних ділянок … під будівництво гаражів для автомобілів із ручним керуванням поблизу місця їх проживання» [145]. Перераховані «переважні права» не узгоджуються з процедурою приватизації земельних ділянок, яка передбачена ст. 118 ЗК України. Ця процедура побудована за принципом «є вільна земельна ділянка – вона має бути безумовно надана». За такого принципу регулювання можна стверджувати, що «переважні права» не можуть бути реалізовані. Тим паче, не відповідають закону спроби деяких органів місцевого самоврядування запровадити «черги» на отримання земельних ділянок. У складі повної процедури приватизації земельних ділянок можна виділити наступні основні стадії. Перша стадія – це подача клопотання до «відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) чи інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування. У випадку, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, така заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим» (ч. 6 ст. 118 ЗК України). Уповноважені органи з питань містобудування й архітектури й центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин, мають забезпечувати відкритість, доступність і повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, які можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах. До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного й державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації чи відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов’язані надавати за запитами фізичних і юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову.
Досить часто від громадян, що звертаються із заявою (клопотанням) про приватизацію земельної ділянки, вимагають довідку про те, що земельної ділянки за даним видом цільового використання ця особа ще не приватизувала. Слід відзначити, що закон подачі такої довідки не вимагає, і, загалом, довести «факт наявності відсутності» приватизованої ділянки проблематично, оскільки це технічно можливо лише за певний період та у певному регіоні. Друга стадія процедури, що досліджується – це розгляд відповідним органом «клопотання в місячний строк» і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи прийняття «мотивованого рішення про відмову» (ч. 7 ст. 118 ЗК України). Зарегульованість процедури відведення земельних ділянок постійно повертає місцеві ради до ідеї делегування їх виконавчим органам, зокрема, повноважень щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 123 ЗК України). Це істотно спростило і пришвидшило б процедуру відведення. На жаль, ч. 7 ст. 118 ЗК України веде мову саме про «раду», що, як видається, перешкоджає делегуванню. Такий стан відносин з надання дозволу не можна визнати задовільним. Втім, на наш погляд, проблему слід вирішувати не шляхом запровадження можливості делегування, а більш радикально. Доречніше буде взагалі відмовитися від стадії «надання дозволу», оскільки отримання дозволу, заплановане, начебто, в інтересах особи, якій надається земельна ділянка, насправді не дає їй гарантій позитивного вирішення питання. |
«Повна» процедура приватизації застосовується при отриманні земельних ділянок для (1) ведення ФГ, (2) ОСГ, (3) садівництва, (4) будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), (5) індивідуального дачного будівництва, (6) будівництва індивідуальних гаражів (ч.6 ст.118, ст.121 ЗКУ), а також (7) при приватизації земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) громадянами України, евакуйованими із зони відчуження, відселеними із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерами з їх числа, які проживають у сільській місцевості (право на приватизацію цих осіб передбачене ст.1 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ч.3 ст.35 ЗУ «Про соціальний та правовий статус осіб, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС»). Щодо останнього різновиду приватизації земельних ділянок, щоправда, прямої вказівки щодо поширення на неї процедури, передбаченої ст.118 ЗКУ, немає, але немає і альтернативи застосуванню цієї процедури. У певних випадках законодавство у тій чи іншій формі передбачає переважне право на отримання земельних ділянок для таких категорій осіб: ветеранів війни: їм забезпечується першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва – див. ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.14 ч.1 ст.12, абз.2 п.18 ч.1 ст.13, п.13 ч.1 ст.14, абз.2 п.15 ч.1 ст.15; громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи: п.20 ч.1 ст.20, п.1 ч.1 ст.21 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачають пільгу для громадян, віднесених до категорій 1, 2, у вигляді обов’язкового «(протягом року після подання заяви) відведення місцевими Радами земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва для тих, хто потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку, а також відведення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, садівництва і городництва, будівництва індивідуальних гаражів і дач»; ч.4 ст.32 Закону передбачає право громадян, які евакуйовані, відселені (відселяються) або самостійно переселилися, «на індивідуальне житлове будівництво з позачерговим одержанням земельних ділянок …»; ветеранів праці – п.7 ст.7 ЗУ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» передбачає «переважне право на … відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва …»; молодих сімей – ч.2 ст.10 ЗУ «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» передбачає, що «[п]ри відведенні земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва органи місцевого самоврядування затверджують квоти ділянок, які надаються молодим сім'ям під будівництво житла»; інвалідів із захворюваннями опорно-рухового апарату - ч.5 ст.30 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від 21.03.1991 передбачає, що «[о]ргани місцевого самоврядування забезпечують виділення земельних ділянок … під будівництво гаражів для автомобілів з ручним керуванням поблизу місця їх проживання». Перераховані «переважні права» не узгоджуються із процедурою приватизації земельних ділянок, що передбачена ст.118 ЗКУ. Ця процедура побудована за принципом «є вільна земельна ділянка – вона має бути безумовно надана». За такого регулювання можна стверджувати, що «переважні права» реалізовані бути не можуть. Тим більше, не відповідають закону спроби деяких органів місцевого самоврядування запровадити «черги» на отримання земельних ділянок. Можна виділити наступні основні стадії повної процедури: - подача клопотання до «відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування … У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.» (ч.6 ст.118 ЗКУ). … Більш того, відповідно до ч.5 ст.24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», «5. Уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах. До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.» … Проблема. Досить часто від громадян, що звертаються з заявою (клопотанням) про приватизацію земельної ділянки, вимагають довідку про те, «що він не верблюд» - тобто про те, що земельної ділянки за даним видом цільового використання він ще не приватизував. Слід відзначити, що закон подачі такої довідки не вимагає, і, загалом, довести «факт наявності відсутності» приватизованої ділянки проблематично – це технічно можливо лише за певний період та у певному регіоні. - розгляд відповідним органом «клопотання у місячний строк» і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняття «мотивованого рішення про відмову» (ч.7 ст.118 ЗКУ).
Проблема. Через зарегульованість процедури відведення земельних ділянок місцеві ради постійно повертаються до ідеї делегування їх виконавчим органам, наприклад, повноважень щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (ч.7 ст.118, ч.3 ст.123 ЗКУ), що істотно спростило і пришвидшило б процедуру відведення. На жаль, ч.7 ст.118 ЗКУ веде мову саме про «раду», що, як видається, перешкоджає делегуванню. Існуюче регулювання відносин з надання дозволу визнати задовільним не можна. Втім, на наш погляд, проблему слід вирішувати не шляхом запровадження можливості делегування, а більш радикально – відмовившись від стадії «надання дозволу» взагалі, оскільки отримання дозволу, задумане начебто в інтересах особи, якій надається земельна ділянка, насправді не дає їй гарантій позитивного вирішення питання. |
У відповідь на запит ГРМЕ кандидат у письмових поясненнях зазначив: «моє дисертаційне дослідження проходило перевірку через програму «Антиплагіат» та я декілька разів переробляв частини дисертації. Без дотримання умов відсутності плагіату дисертація не допускається до її захисту. Крім того, написання дисертаційного дослідження в земельному праві зумовлює використання сталої юридичної термінології та наведення норм права».
Під час спеціального засідання кандидат зазначив, що запозичення, на які вказувала ГРМЕ, стосуються законодавчих визначень, які неможливо змінити, оскільки це юридична, наукова термінологія. Водночас кандидат визнав, що при підготовці автореферату звертався до свого наукового керівника з проханням надати суміжні роботи, аби ознайомитися з їхнім оформленням, що зумовило певні подібності у текстах.
Комісія та ГРМЕ критично оцінюють такі пояснення кандидата, адже запозичення, зазначені в Порівняльній таблиці, включають не лише визначення з нормативно-правових актів, а й висновки щодо застосування законодавства. До того ж ці запозичення відтворені в тій самій послідовності, що й у роботах інших авторів. Крім того, запозичення наводяться без цитування джерел, з яких вони взяті.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини третьої статті 42 Закону України «Про освіту» дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей; дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права.
Комісія та ГРМЕ також враховують, що відповідно до підпункту 1 пункту 18 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо завжди, а не лише під час виконання своїх посадових обов’язків, поводився відповідно до свого статусу, проявляв гідність і добропорядність, діяв згідно з вимогами законодавства, правилами професійної етики, вимогами академічної доброчесності, іншими етичними нормами щодо чесності.
Оцінивши усі зазначені обставини, враховуючи характер та обсяг дослівних (або майже дослівних) запозичень у тексті дисертаційного дослідження кандидата без їхнього оформлення як цитат, Комісія та ГРМЕ мають обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата показнику «чесність».
7. Стосовно відповідності кандидата критеріям, зазначеним в частині четвертій статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд».
Комісія та ГРМЕ враховують, що відповідно до пункту 11 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показникам у разі відсутності невідповідності або обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику.
Після того як Комісія та ГРМЕ заслухали доповідача від Комісії – Сергія Чумака та доповідача від ГРМЕ – Нормана Ааса, дослідили письмові та усні пояснення кандидата, відповідно до вимог пункту 163 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (в редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23, зі змінами) на голосування членів Комісії та ГРМЕ винесено питання: «Чи відповідає кандидат критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд».
За результатами голосування рішення щодо відповідності кандидата зазначеним критеріям не набрало установленої цією статтею кількості голосів.
Керуючись статтями 8, 9 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України та Громадська рада міжнародних експертів одноголосно
вирішили:
Визнати кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду Одарюка Михайла Павловича таким, що не відповідає критеріям, визначеним частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд».
Визнати кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду Одарюка Михайла Павловича таким, що припинив участь у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду.
Голова Комісії Андрій ПАСІЧНИК
__________________
(підпис)
Голова ГРМЕ Роберт Гайн БРУКХАЙЗЕН
___________________
(підпис)
